Валерій Федорчук: «Якщо заб’ю м’яч у ворота «Динамо», святкувати буду, але не так емоційно»
- Вітаю тебе зі званням найкращого автора голу місяця у складі рівненського «Вереса» за версією вболівальників. Такі індивідуальні перемоги важливі для тебе?
Дякую, мені дуже приємно! Для мене - важливіший командний результат, а ніж індивідуальний. В цьому матчі віддав би комусь іншому гол, але щоб моя команда перемогла.
- Які очікування від повернення до Києва вже у складі нової команди? Якось по - особливому готуєшся до гри проти колишнього клубу?
Період в «Динамо» можу записати собі в актив, хоча рахую міг би ще краще себе реалізувати. Життя не стоїть на місті, потрібно постійно рухатись. Ні, насправді, готуюся до гри, як і до всіх інших, над мотивація чи емоції можуть тільки зашкодити грі, через це – спокійно, з холодною головою готуюся до цього матчу. Наша команда хоче перемагати в кожній грі, незважаючи на суперника.
-
Валерій, розкажи будь-ласка, як пройшла адаптація в новому клубі. Була якась
посвята?
До речі, адаптація пройшла швидко, майже непомітно. Рахую - це завдяки людським якостям колективу, тренерському штабу та всіх причетних до команди «Верес».
Посвяти не було, але ти нагадав. Тож, ще не пізно. Хлопці можуть цим скористатися, якщо захочуть, щоб було весело.
-
З огляду на останні результати твого клубу, команда дійсно спроможна поборотися
за єврокубки?
Наші
результати з кожною грою вимагають більше про це замислюватись. Будь-який футболіст хоче грати на
євроарені.
Якщо в кожній грі команда
і надалі буде прибавляти, у нас обов’язково все вийде. Але для цього потрібно кожному викладатися на всі 100%
на тренуваннях і в офіційних іграх.
-
Чого сам очікуєш від найближчої гри?
Гра має бути цікавою. «Динамо»
завжди грає на перемогу, а для нас, враховуючи місце в турнірній таблиці,
потрібно теж виходити і намагатися відібрати залікові пункти у нашого гранда.
-
У разі забитого м'яча тобою, будеш святкувати взяття воріт?
Якщо це станеться,
святкувати буду, але не так емоційно. Напевно, ще не так багато часу пройшло,
як я покинув Динамо.
Спілкувався Михайло Хоменко
0 коммент.: